Вам також може сподобатися
Колишній очільник поліції у Бердянську Віталій Бровко залишив службу у правоохоронних органах після початку повномасштабного вторгнення та окупації міста. Орієнтовно у травні 2023 року він очолив державне підприємство «Конярство України», а в його декларації з’явився цілий автопарк елітних автомобілів, які придбала дружина за два останні роки війни. Це з’ясовував Центр журналістських розслідувань.
27 лютого 2022 року російські військові захопили відділок поліції у Бердянську. На той час будівля була порожньою, адже українські правоохоронці 24 лютого отримали наказ залишити місто, і більшість виїхали з родинами до Запоріжжя, де мали доєднатися до оборони держави. Місцевіпабліки повідомляли,, що очільник міського відділу поліції Віталій Бровко нібито не дуже переймався евакуацією особового складу, натомість сам виїхав до обласного центру і буцімто спішно вийшов на пенсію.
У березні 2022 року росіяни оприлюднили відео обшуку у помешканні Віталія Бровка в окупованому Бердянську. Зокрема, у сюжеті йшлося, що родина головного поліцейського міста мешкала у квартирі у два поверхи, в якій нібито знайшли цінності на 10 мільйонів гривень і документи на якусь елітну нерухомість. У декларації про доходи тепер вже екскерівника поліції Бердянська жодного елітного житла немає. Все скромно: Бровко спільно з дружиною і сином володіє квартирою в Бердянську, там же невеликий офіс дружини Марини Бровко та її ж частка у 40 відсотків квартири в містечку Борова Харківської області. Щоправда, на Харківщині подружжя має у власності чотири земельні ділянки загальною площею у 26 гектарів і ще 3 гектари в Пологівському районі на Запоріжжі. Проте найцікавіший розділ декларації нинішнього очільника держпідприємства «Конярство України» Віталія Бровка – це рухоме майно, тобто автотранспорт. Це цілий родинний табун «залізних коней», який відчутно розплодився саме в роки великої війни. І абсолютна більшість автомобілів вантажних і легкових належать дружині – Марині Бровко.
На час звільнення Віталія Бровка з поліції родинний автопарк налічував чотири вантажних автомобілі, які Марина Бровко придбала за дуже приємною ціною – усього за 185 тисяч гривень, тобто менше 5-ти тисяч доларів. Поповнення автопарку співпало з працевлаштуванням її чоловіка в ДП «Конярство України». У 2022 році Марина Бровко на додачу до вже чотирьох вантажівок стала власницею ще двох вантажних габаритних автомобілів – MAN та MERSEDES. А ще у перший рік повномасштабної війни вона придбала Lexus NX300 2017 року випуску та MERSEDES-BENZ GLE 400 2018 року, яким на праві шерингу авто користується її чоловік Віталій Бровко. Наступного, 2023-го, родинний автопарк поповнила TESLA MODEL Y 2020 року випуску та цистерна EVERLAST.
Всі машини належать Марині Олександрівні. Відтак маємо порахувати саме її доходи та порівняти з витратами, вказаними у деклараціях її чоловіка за три попередні роки. Як показали наші пошуки, Марина Бровко у травні 2018 року отримала свідоцтво на ведення адвокатської діяльності, однак менш ніж за пів року це право було зупинене чи припинене. За даними аналітичної системи YouControl, Марина Бровко двічі – у Бердянську і Києві – реєструвалась як фізособа-підприємець. Однак обидва ФОП припинили діяльність. Відтак основні доходи, вказані у декларації чоловіка, Марина Бровко отримувала за здачу в оренду майна та кошти від продажу нерухомості.
2021-го сукупний дохід пані Бровко склав 189,133 тис. грн, 2022-го – лише 742 грн, а 2023-го вона заробила за рік 1,04349 млн грн. У графі фінансових зобов’язань за минулий рік вказано позику Марини Бровко у 1,795107 млн грн у ТОВ «Берда-Агоро». І сума, і дата збігаються з придбанням нової автоцистерни EVERLAST.
Якщо підсумувати всі зароблені й позичені гроші Марини Бровко з 2021 по 2023 рік і співставити із загальною сумою, яку вона витратила на поповнення автопарку, то різниця між доходами і витратами становитиме 993,123 тис. грн.
Тобто маємо майже мільйон невідомого походження. Більш того, за минулі, напевно, найскладніші в житті кожного українця роки, попри шалені витрати на новий автопарк, задекларовані заощадження пані Бровко не просто збереглися, а ще й примножилися.
У 2022-й рік Марина Олександрівна увійшла, маючи 740 тис. грн готівки, а закінчила 2023-й рік із 1,1 млн кешу та 400 євро в банку. Звідки всі ці кошти в дружини експоліцейського і директора держпідприємства? З цим питанням Центр журналістських досліджень намагався звернутися телефоном до Віталія Бровка і на нинішню його роботу, і за особистим номером, але безрезультатно. Без відповіді лишились й інформаційні запити: і надіслані двічі за два тижні на електронну скриньку, вказану як контактну на сторінці держпідприємства «Конярство України» у Фейсбуці, і доставлений спеціально в його офіс. Він розташований у середмісті Києва, на Майдані, у будинку №1 на вул. Бориса Грінченка. В офісі кореспонденту повідомили, що на місці є лише одна співробітниця державного підприємства, яка і прийняла наш письмовий запит на доступ до публічної інформації – про джерела доходів дружини декларанта Бровка.
Серед керівних працівників «Конярства України» є ще один мешканець Бердянська. Це Суслов Олександр Юрійович, колишній заступник начальника поліції Бердянська і керівник слідчого відділу. Зараз він знову заступник Віталія Бровка, але вже в «Конярстві України». Власне, Віталій Бровко очолив «Конярство України» в травні 2023 року, змінивши на цій посаді Юрія Миколайовича Муху.
До речі, крім директора, право підпису та вчиняти певні дії від імені «Конярства України» мають ще 10 його підлеглих. І всі вони, за словами їхньої колежанки, були у той день у відрядженні.
Що ж це за організація, де неначе медом намазано для вчорашніх поліцейських з півдня України? З 2016-го майже щороку «Конярство України» стає фігурантом антикорупційних журналістських розслідувань. Головним активом держпідприємства є земля – у медіа найчастіше згадується цифра у понад 40 тисяч гектарів. Проте з 2015 року порушено справу про банкрутство, яке Служба безпеки України 2020-го назвала фіктивним, а ниточки від причетних осіб вели до колишнього прем’єр-міністра України і втікача-зрадника Миколи Азарова.
Сергій СТАРУШКО, Центр журналістських розслідувань.
