Чому людина зраджує? Що таке травма зради і як вона проявляється? Про це та інше розповідає психологиня, психотерапевтка, травматерапевтка Алла Линок.
– Алло Сергіївно, чому люди зраджують?
– Ми звикли чути: «Якщо сталася зрада – значить, партнер чогось не додав». Але це лише один із можливих сценаріїв. Насправді люди зраджують гарним, турботливим, успішним і люблячим партнерам. І дуже часто причина не в них. Іноді людина зраджує не тому, що їй погано поруч із вами, а тому, що їй погано із собою.
Що насправді може стояти за зрадою:
– типи прив’язаності та страх близькості. Деякі люди так бояться надмірної близькості чи залежності в парі, що обирають зраду способом дистанціювання й повернення собі відчуття свободи й контролю.
– низька самооцінка й сильна потреба у схваленні й підтвердженні власної цінності. Людина із гіпертрофованою потребою в увазі, не отримуючи цього у стосунках (або їй так здається), може шукати підкріплення ззовні. Тоді зрада – ніби спосіб заспокоїти тривогу й відчути себе бажаним/ою.
– дитячі травми та сімейні сценарії. Якщо в батьківській сім’ї людина була свідком зрад – вона може несвідомо відтворювати цей зразок у своїх партнерських стосунках.
– екзистенційні, вікові кризи, вигорання, втрата сенсу. «Я більше не відчуваю себе. Я просто функціоную. Робота, побут, обов’язки, плани. Не пам’ятаю, коли востаннє відчував(ла) себе важливим(ою) та бажаним(ою)». У такому випадку зрада на деякий час ніби допомагає відчути себе живим(ою) через щось нове, заборонене, ризиковане.
– тривала емоційна дистанція між партнерами. Рішення про зраду пов’язане зі зникненням чогось важливого між партнерами. Близькість зникає не за один день і навіть не за місяць, а поступово, тихо й систематично. Але відповідальність на обох в парі. Зрада в такому випадку ніби є спробою знайти те, чого давно бракує.
У жодному разі зрада не вирішує проблем, а є спробою втекти від реальності. Жоден із цих факторів не виправдовує зраду, бо вона глибоко травмує партнера. Профілактикою зради є не суперідеальні стосунки, а емоційна зрілість партнерів. Вона виявляється у здатності помічати свої почуття, говорити про свої потреби й розчарування, витримувати кризові періоди та не шукати швидкого полегшення через третю людину.
– Нерідко після зради люди чують: «час відпустити», «не всі такі», «досить про це думати». Але дуже часто проблема не в тому, що людина не хоче забути, – її нервова система продовжує жити так, ніби небезпека ще не минула. Тобто пережитий нею досвід став причиною травми. Так?
– У психотравматології існує поняття травми зради. Це стан глибокого психологічного шоку та розчарування, який виникає тоді, коли людина чи система, на яку вона покладалася, порушує її довіру. Травма зради вважається однією з найболючіших травм прив’язаності, оскільки руйнує базове відчуття безпеки та власної цінності. Її особливість у тому, що джерелом болю стає людина, яка водночас була джерелом любові, підтримки й безпеки. Для психіки це надзвичайно складна ситуація. Вона змушена одночасно утримувати дві суперечливі реальності: «я люблю цю людину» і «ця людина завдала мені найбільшого болю». Саме тому після зради важко знову довіряти не лише партнеру, а й собі та іншим. З точки зору психотравматології, зрада часто активує більш ранні переживання – досвід відкидання, емоційного нехтування, покинутості чи непередбачуваності, сформований ще в дитинстві. Тому людина нерідко переживає не лише теперішню подію, а й давній біль, який знову оживає.
– Як проявляється травма зради?
– Найчастіше людина стикається з нав’язливими спогадами, нічними жахіттями або нескінченним прокручуванням подій у голові. Мозок ніби намагається знайти відповідь на запитання: «що я пропустив?» та зробити все, щоб це більше не повторилося. Через це нерідко виникає потреба контролювати партнера: перевіряти телефон, соціальні мережі, місцеперебування, шукати підтвердження любові або постійно повертатися до розмов про зраду. Насправді це не стільки бажання контролювати іншу людину, скільки спроба повернути собі відчуття безпеки.
Зрада змінює близькість між партнерами. З’являються ревнощі, страх покинутості, недовіра, емоційна залежність або бажання нікого не підпускати до себе. Змінюється самосприйняття та спосіб мислення. «Я недостатньо хороший», «Я не вартий любові», «Зі мною щось не так», «Нікому не можна довіряти» – ті негативні переконання, які надовго поселяються у свідомості та впливають на все подальше життя. Майже завжди травма проявляється через тіло: безсоння, м’язове напруження, пришвидшене серцебиття, проблеми з травленням, головний біль, хронічна втома. Тіло продовжує жити так, ніби небезпека досі поруч. У цьому і полягає суть психічної травми: реагує не лише пам’ять. Реагують тіло, мозок і нервова система.
– Чи можна зцілитися після зради?
– Якщо ви впізнали себе в цих симптомах, це не означає, що ви «занадто ревниві», «надто тривожні» або «не вмієте довіряти». Можливо, ваша внутрішня система досі живе в досвіді зради. Добра новина в тому, що вона здатна навчатися безпеці. Завдяки нейропластичності мозок формує нові нейронні зв’язки, а сучасна травматерапія допомагає завершити реакції, які колись були перервані. В терапії ми працюємо не лише зі спогадом про саму подію, а й опрацьовуємо ранні травми, активовані зрадою. Ми допомагаємо нервовій системі знову навчитися відчувати безпеку, відновити довіру до себе й до інших, що, поза сумнівом, позитивно позначається на всіх сферах життя.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
