В українських садах та городах все частіше з’являється екзотична рослина з ніжними листками, духмяними квітами та корисними плодами. Йдеться про актинідію — маловідомий, але напрочуд цінний кущ, який легко приживається і на Поділлі.
Уже понад двадцять років росте актинідія на подвір’ї хмельничанки Наталії Лугової. Розлогі ліани в’ються по дерев’яній арці, створюючи зелену завісу, яка милує око з весни до пізньої осені.
Актинідія — родичка добре знайомого всім ківі. Але, на відміну від тропічного родича, вона цілком здатна витримувати навіть тридцятиградусні морози. Плоди актинідії — невеличкі, м’які, трохи видовжені, із тонкою шкіркою, яку не потрібно чистити. Їх смак — це щось середнє між ківі, аґрусом та лимоном: соковитий, освіжаючий, з легкою кислинкою. Та найголовніше: вони – справжній вітамінний заряд, зокрема за вмістом вітаміну С, якого тут у кілька разів більше, ніж у лимоні.
«Це справжній природний скарб, — ділиться пані Наталія. — Ми їмо ягоди свіжими, сушимо на зиму, іноді готуємо з них джем. Дітям дуже подобається».
Догляд за актинідією нескладний, але для неї потрібна дерев’яна опора, регулярний полив у суху погоду, щорічна підрізка пагонів для кращого плодоношення. Рослина любить сонце, але не надмірну спеку. Добре почувається на легких, дренованих ґрунтах.
Окрім харчової цінності, актинідія — справжня окраса саду. Навесні вона вкрита білими духмяними квітами, а восени її листя набуває червоно-зелених відтінків. «Ця рослина дарує не лише врожай, а й затишок, — каже пані Наталія. — Улітку у затінку її листя приємно відпочити, а восени, коли збираємо ягоди, завжди відчувається якась особлива вдячність до природи».
Катерина ЛУГОВА.
